Уверуй, что всё было не зря: наши песни, наши сказки, наши неимоверной тяжести победы, наше страдание- не отдавай всего этого за понюх табаку. Мы умели жить. Помни это. Будь человеком. В. Шукшин
Шумит одиночество, как простыня,
Неясной надеждою белой.
Моя независимость мучит меня,
Сидишь и не знаешь, что делать?
Друзья, словно крысы, бегут с корабля,
А мне бы за жизнь ухватиться.
А в городе жёлтом шумят тополя,
По небу проносятся птицы.
И кто его знает, что там впереди.
Безумием мир разворочен.
Как вовремя тихие эти дожди,
Безлунные долгие ночи!
Пробудится память: какие грехи
В том самом улыбчивом марте,
Когда пишешь первые в жизни стихи
Красивой соседке по парте?
Узнать бы всю правду, и что за беда
Судьбу благодатную носит.
И ходишь по кругу туда и сюда,
От марта в забытую осень.
2015
Прочитано 7815 раз. Голосов 9. Средняя оценка: 1,89
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
