У чому полягає правдива любов? Як її відрізнити від того, що є неправдою та фальшем? Усе так помішане, що ми не знаємо як нам чинити правильно. Нас турбується питання що таке щастя і чому воно полягає. Якщо ми говоримо про любов, то у чому власне вона виражається.
Апостол Павло ставить дуже просту планку, коли надає прикмети любові. Довготерпелива. Лагідна. Не заздрить. Не чваниться. Не надимається. Не бешкетує. Не шукає свого. Не поривається до гніву. Не задумує зла. Радіє правдою. Не тішиться кривдою. Все зносить. В усе вірить. Усього надіється. Все перетерпить.
Якщо не розбирати останні надто теологічні терміни, які зовсім не можливо використати в житті, але лише звернутися до легких, то ми усе нічого не можемо вдіяти.
Як можна усього надіятися? Ось я полюбив дівчину, а вона мене не любить, то що мені все життя чекати на неї? Якщо все так погано, то як це все перетерпіти? В мене не вистачає сили для того, щоб все знести. Як можна в усе вірити? Що це взагалі за така порада?
Якщо ми скажемо, що Апостол Павло говорить про Божу чесноту, що це є дар від Бога, то тоді звичайно все стає зрозумілим. Ми не можемо цього виконати і нам залишається лише молитися і просити цього дару в Нього. Коли ми це розуміємо, в нашу душу сходить спокій. Ми вже не відчуваємо тягот життя. Ми бачимо себе в правді: малими, простими, немічними.
Але питання стоїть набагато складніше. Що нам робити? Невже лише молитися? Нічого більше? А я ось стільки років молюся, а нічого не відбувається.
Існує багато різних книг, які намагаються пояснити чому Бог не чує наші молитви. У будь-якому разі питання стоїть набагато складніше. Що робити якщо Бог не чує наших молитов? Змиритися і просити далі чи щось змінити.
Якщо ми виходимо з того, що любов це лише Божий дар, то тоді звичайно нам нічого, окрім молитов не залишається. Але якщо Бог закликає нас до співпраці, то нам не лише треба молитися. Людина покликана до дії, навіть якщо ця дія — молитва.
Ми не можемо лише чогось очікувати, сподіватися. Ми маємо щось робити.
Так що робити для того, щоб Бог прийшов до нас? Що робити для того, щоб полюбити?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Феноменология смеха - 2 - Михаил Пушкарский Надеюсь, что удалось достичь четкости формулировок, психологической ясности и содержательности.
В комментарии хотелось бы поделиться мыслью, которая пришла автору вдогонку, как бонус за энтузиазм.
\\\"Относительно «интеллектуального» юмора, чудачество может быть смешным лишь через инстинкт и эмоцию игрового поведения.
Но… поскольку в человеческом обществе игровое поведение – это признак цивилизации и культуры, это нормальный и необходимый жизненный (психический) тонус человека, то здесь очень важно отметить, что «игра» (эмоция игрового поведения) всегда обуславливает юмористическое восприятие, каким бы интеллектуальным и тонким оно не было. Разве что, чувство (и сам инстинкт игрового поведения) здесь находится под управлением разума, но при любой возможности явить шутку, игровое поведение растормаживается и наполняет чувство настолько, насколько юмористическая ситуация это позволяет. И это одна из главных причин, без которой объяснение юмористического феномена будет по праву оставлять ощущение неполноты.
Более того, можно добавить, что присущее «вольное чудачество» примитивного игрового поведения здесь «интеллектуализируется» в гротескную импровизацию, но также, в адекватном отношении «игры» и «разума». Например, герой одного фильма возвратился с войны и встретился с товарищем. Они, радуясь друг другу, беседуют и шутят.
– Джек! - спрашивает товарищ – ты где потерял ногу?
- Да вот – тот отвечает – утром проснулся, а её уже нет.
В данном диалоге нет умного, тонкого или искрометного юмора. Но он здесь и не обязателен. Здесь атмосфера радости встречи, где главным является духовное переживание и побочно ненавязчивое игровое поведение. А также, нежелание отвечать на данный вопрос культурно парирует его в юморе. И то, что может восприниматься нелепо и абсурдно при серьёзном отношении, будет адекватно (и даже интересно) при игровом (гротеск - это интеллектуальное чудачество)\\\".
